Пролог
Жовтень 2022 року. Міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт вмикається у ефір телемарафону і розповідає про поточну ситуацію щодо недопуску росіян та білорусів до міжнародних змагань.
Його основні тези: наприкінці вересня був проведений виконком МОК, рекомендації щодо відсторонення продовжені, ми боремося, ведемо справжню спортивну дипломатичну війну, вони роблять все, щоб повернутись, ми робимо все, щоб їх не було.
Та кількість разів, коли він говорив про виконком МОК, розповіді про те, що всі «мають розуміти, наскільки це важко», та загальний настрій включення мав би вже тоді навести багатьох на певні думки. Але ж, «виконком продовжив рекомендації», що може піти не так?
Вже в листопаді ми зрозуміли, що саме.
Слова очільника МОК Томаса Баха, сказані на початку жовтня щодо планів надати можливість росіянам та білорусам змагатися у міжнародних турнірах під нейтральним прапором, як виявилося, були першим дзвіночком. І отримали продовження.
Бах виступив на саміті G20. І закликав світових лідерів «до політичного нейтралітету та надання дозволу виступати найкращим атлетам з усього світу незалежно від політичних конфліктів», зокрема на рівні Олімпійських ігор.
“Ми засудили і запровадили санкції проти російського уряду у безпрецендентний спосіб за грубе порушення олімпійської хартії. Продовжуємо підтримувати атлетів та членів української олімпійської спільноти, де б ми не були. Але з іншого боку, у світі чимало інших війн та конфліктів. Але лише ця війна призвела до того, що уряди деяких країн вирішили, яким атлетам дозволено виступати на міжнародних змаганнях, а яким – ні”, – цитував слова Баха офіційний сайт МОК.
Як відреагував на це Вадим Гутцайт? Банальний пошук його заяв у Google за листопад минулого року показує, що… ніяк.
Є підозра, що через велику зайнятість. Він якраз готувався отримати ще один важель «спортивної» влади в країні.
Був міністром – став ще й головою НОК
Ось, що Вадим Гутцайт говорив для «Суспільне. Спорт» про своє балотування на цей пост:
- Виникла така ідея, тому що я усе своє життя працюю у спорті і на український спорт. Вже працював начальником департаменту, головним тренером, зараз працюю міністром молоді та спорту останні три роки.
- “Останні вісім місяців нашої боротьби з російською агресією я ще більше приділяю уваги міжнародній спільноті і спілкуванню з міжнародними партнерами, які нам допомагають. Я вже бачу, як ми надалі маємо рухатися у розвитку олімпійського руху, допомозі нашим олімпійцям. Тому це для мене дуже цікаво, це новий виклик. Бачу, як можу проявити себе у допомозі нашим олімпійцям, в тренуваннях та виступах на Іграх і у міжнародній роботі (запам’ятайте ці слова, вони пізніше знадобляться- авт.).
- НЕ ПЛАНУЮ ПОЄДНУВАТИ ПОСАДУ МІНІСТРА З ПОСАДОЮ ГОЛОВИ НОК.
Як ви вже зрозуміли, свого слова Вадим Гутцайт не дотримав. І якщо ви заглянете на сайт Мінмолодьспорту та сайт НОК – і там, і там ви побачите те саме прізвище у графі «Керівництво».
Зрештою, уже в лютому 2023 року риторика Вадима Марковича щодо поєднання дещо змінилась. І на питання, чи все ж таки він планує поєднувати ці пости, почала звучати відповідь «не планую, але ще працюю. Законом це не заборонено».
Але ми трошки поспішили вперед, тут варто ще зупинитись на самих виборах очільника НОК, які пройшли, м’яко кажучи, не безхмарно.
Олімпійська чемпіонка, віцепрезидентка федерації гімнастики України Стелла Захарова у інтерв’ю, опублікованому на сайті Tribuna, розповіла про деякі аспекти, які передували обранню Гутцайта.
Зокрема, за її словами, колишній очільник НОК Сергій Бубка відкрито агітував за Гутцайта, «що є прямим порушенням хартії олімпійського руху».
А сам Гутцайт мав піти з посади міністра молоді та спорту.
«Його кандидатуру на президента НОК висунули офіційно через київський осередок НОК. Тому на час виборів ти маєш як мінімум піти у відпустку, а краще й зовсім із міністерства і залишити свою федерацію, адже це використання адмінресурсу, порушення закону. Ти не маєш права на це», – підкреслила Захарова.
На початку грудня Стелла Захарова навіть звернулася до НАЗК з приводу наявності можливого конфлікту інтересів у діяльності Гутцайта.
Серед іншого, вона звернула увагу на те, що Мінмолодьспорту, згідно із підпунктами 20, 42 пункту 4 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 220 надає фінансову, організаційну допомогу щодо розвитку олімпійського руху, забезпечення підготовки і участі національних збірних команд України в міжнародних змаганнях, що проводять Міжнародний, Європейський олімпійські комітети, включаючи Олімпійські ігри.
Тому, згідно із її зверненням, «з наведеного вбачається, що Гутцайт В.М., при виконанні повноважень міністра Мінмолодьспорту, може приймати рішення щодо НОК України та ФФУ виходячи з власних інтересів, оскільки є Президентом цих організацій».
Він, як відомо, нікуди Вадим Гутцайт не пішов. Більше того, після свого обрання потрапив у ще один скандал, на якому ми теж маємо зупинитись трохи детальніше.
Після обрання Вадима Гутцайта в НОК затвердили виконком. До якого, серед інших, потрапили такі персони як Григорій Суркіс та Нестор Шуфрич. Що, у свою чергу, викликало, скажімо так… певне нерозуміння зі сторони широкої громадськості.
Як пояснив це все сам Гутцайт? Він сказав, що Шуфрич та Суркіс потрапили до складу як делегати від федерацій та люди, «які розвивають спорт в Україні».
Додав, що вибори «проходили демократично, ми живемо в демократичній країні, за що воюємо». Але тут же зазначив, що Шуфрич і Суркіс написали заяви про вихід зі складу НОК.
Про НОК і вибори запам’ятали? Про слова Гутцайта щодо «допомоги спортсменам у виступах на Іграх» запам’ятали? Повертаємось до основної сюжетної лінії.
«Складне рішення» Гутцайта, яке по ньому жодним чином не б’є
Уже в січні прозвучали слова про можливий бойкот Олімпіади-2024. Уже звично, в ефірі телемарафону Вадим Гутцайт заявив наступне:
«Наша позиція незмінна: поки в Україні триває війна, російських і білоруських спортсменів не повинно бути на міжнародних змаганнях! У даний час йде робота щодо подальших можливих кроків і першочергових заходів для продовження санкцій і недопуску росіян і білорусів до міжнародних змагань. Якщо нас не почують, я не виключаю можливості, що ми будемо бойкотувати і відмовимося від участі в Олімпіаді».
Це сталося буквально відразу після того, як МОК 25 січня закликав спортивні федерації допустити російських та білоруських спортсменів на змагання в нейтральному статусі, якщо вони дотримаються певних умов.
«Це означає, що, по-перше, змагатися можуть лише ті, хто не виступав проти миротворчої місії МОК, активно підтримуючи війну в Україні, по-друге, лише ті спортсмени, які повністю дотримуються Всесвітнього антидопінгового кодексу та всіх відповідних антидопінгових правил і положень», – йшлося в заяві організації.
На початку лютого була зібрана генеральна асамблея НОК України. За її підсумками Комітет презентував план з чотирьох пунктів, на базі яких планував ухвалити рішення щодо бойкоту Олімпіади-2024. Остаточно з рішенням про ймовірний бойкот збиралися визначитися через два місяці.
Що сказав Гутцайт?
- Якщо росіяни та білоруси з’являться на міжнародних турнірах – будемо збиратися та ухвалювати колегіальне рішення, як далі рухатися.
- Нам потрібно знати, що скажуть спортсмени та тренери (ви це теж запам’ятайте, про колегіальність, далі знадобиться – авт.).
- Нам важливо, щоб на Олімпійських іграх був наш прапор, наші спортсмени були на п’єдесталі, а ми показували, що Україна була, є і буде. Але не у такий трагічний час.
Пройшло майже два місяці. І події почали рухатись дуже швидким темпом.
Колегіальне одноосібне рішення
Кінець березня. Міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов в ефірі телемарафону заявляє, що Україна бойкотуватиме змагання, де будуть представлені російські спортсмени.
За його словами, це було рішенням уряду, ініціатором виступив Вадим Гутцайт, а рішення поширюється на усі змагання, включно з відбірковими стартами на Олімпіаду-2024.
Сам Вадим Гутцайт через кілька днів зауважив, що це було НЕ ЙОГО РІШЕННЯ, а так нібито захотіли спортивні федерації, які ВСІ висловили думку, що не будуть змагатися там, де будуть російські та білоруські спортсмени.
При цьому, він підкреслив, що про бойкот Олімпіади наразі не йдеться. ЩО САМО ПО СОБІ Є НОНСЕНСОМ, З ЯКИМ ДАВАЙТЕ РОЗБЕРЕМОСЯ ВІДРАЗУ. Тим більше, з ним розібратись можна буквально у пару речень.
Точніше в одне. Якщо ви не берете участь у відбіркових стартах на Олімпіаду – ви не потрапляєте на Олімпіаду. Ось, власне і все. Так, це можна офіційно не називати бойкотом, але завоювання олімпійських ліцензій – це обов’язкова частина програми кожного спортсмена, який збирається на Ігри.
Так ось.
Виходячи з пояснень Гутцайта та його заступника у міністерстві Матвія Бідного було зрозуміло, що нічого не зрозуміло. Як виконуватиметься рішення уряду? Чи потрібно зніматися футболістам? Що робити тенісистам? Що робити взагалі всім?
Публікація наказу не сильно допомогла, там і надалі були загальні фрази. Якщо ви просто пройдетеся постами, приміром, Жана Беленюка, який претендував на посаду очільника НОК, а пізніше намагався отримати деталізацію цього рішення, ви прямо відчуєте його розпач.
Декілька тез з його каналу:
- Залишається незрозумілим формулювання: “це рішення (рішення уряду та мінспорту про заборону) не забороняє спортсменам, які самі вирішать змагатися – самостійно брати участь у таких змаганнях”.
- Чи заберуть статус “національної” у федерації, спортсмен якої вирішить брати участь у таких змаганнях?
- Я не можу зрозуміти, українські спортсмени не мають тиснути руки спортсменам з Росії та Білорусі, чи не повинні взагалі брати участь в змаганнях, де останні присутні (більше того змагатися проти них) згідно з останнім наказом Мінспорту??
- Одним ми не можемо заборонити, і сором’язливо кажемо, що це питання, щодо інших ми кажемо – тут не все так однозначно і головне, щоб не було очної зустрічі між командами, а третім – ми забороняємо брати участь у змаганнях, інакше будуть відповідні санкції, у тому числі будуть залучатися правоохоронні органи.
- Наголошую, що це повинно бути консенсусне рішення серед усіх українських спортсменів, не маючи значення, чи ти професіонал, чи ні! Інакше, це бомба сповільненої дії.
- Враховуючи останню заяву президента МОК Томаса Баха та перелік країн – учасниць ЧС з дзюдо, ми будемо мати наступну тенденцію: росіяни та білоруси будуть завойовувати медалі на ОI-2024, а наші спортсмени мають всі шанси дивитися Олімпіаду по ТБ.
Власне, тут ми й підійшли до ще однієї брехні Вадима Гутцайта. Ніякого консенсусу, ніяких «всі попросили про бойкот» не було.
І це підтверджує не тільки Беленюк.
«Я у цьому рішенні уряду побачив, як би так коректно висловитися… Безсилля найвищого керівництва держави, Міністерства спорту і Національного олімпійського комітету (НОК). Безсилля насамперед перед трагедією для українського спорту, яку вчиняє Міжнародний олімпійський комітет (МОК). Наша держава не знайшли нічого іншого, як не просто оголосити бойкот, а його узаконити і зробити його примусовим. Тоді, коли неможливо і абсолютно нерозумно сьогодні бойкотувати», – сказав в інтерв’ю для «Главкома» президент Всеукраїнської федерації бобслею та скелетону Михайло Гераскевич.
За його словами, спортсмени в шоці від цього урядового рішення.
«Наприклад, ми розмовляли з Ольгою Харлан. «Все, чим я займалася, де я досягала будь-яких суттєвих успіхів – це спорт. На сьогоднішній день мій спорт перекреслений тому, що я усвідомлюю, що Росію ми не зупинимо у своїй федерації фехтування. Відповідно, у мене немає жодних шансів потрапити на змагання, особливо на кваліфікаційні. При тому я усвідомлюю, що дуже високий шанс потрапляння росіян на Олімпійські ігри, натомість я в них не зможу взяти участь». Це її слова».
При цьому Гераскевич наголосив, що «є ще більш страшні речі, які виходять від пана Гутцайта».
«Він сьогодні приватно телефонує керівникам різних федерацій і викручує руки, щоби всі підписалися за загальний бойкот. Наприклад, Федерація легкої атлетики України (ФЛАУ) змогла добитися відсторонити від виступів на дуже тривалий термін представників Росії та Білорусі. Натомість пан Гутцайт наполягає на тому, щоби ФЛАУ приєдналася до загального бойкоту. Таким чином виходить, що ті федерації, які реально дієво борються, досягають результатів у цій боротьбі проти росіян у своєму виді спорту, мають опустити руки і здатися, відмовитися від виступів».
То для чого тоді боротися, якщо ми все рівно не будемо виступати?
Що цікаво (хоч навряд чи неочікувано), той же Гераскевич вже встиг отримати від Гутцайта, скажімо так, натяк на погрози.
«Він подзвонив мені та попередив: якщо я буду, так би мовити, неслухняним хлопчиком, він мене відправить на нуль, на фронт. Я йому зауважив, що ми там періодично і без нього буваємо, бо возимо гуманітарну допомогу не лише цивільним, але й військовим. То я запропонував йому піділитися своїм місцем в автобусі, коли ми наступного разу їхатимемо на фронт. Він відмовився».
Щодо погроз та зведення рахунків – це, до речі, окрема історія. Яка «несеться» ось прямо зараз, і не тільки в контексті Гераскевича.
Перші жертви зведення рахунків та фото з росіянами
На початку травня Мінмолодьспорту позбавило федерацію підводного спорту статусу національної. Думаєте, за виступ на змаганнях, де беруть участь росіяни? О, ні.
Причиною стала ось ця фотографія.
По центру – президентка Міжнародної федерації підводного спорту (CMAS) Анна Аржанова. Праворуч – дружина віцепрезидента української федерації Станіслава Предка, Ірина.
Голова спортивного комітету Федерації підводного спорту України Наталія Чекоданова у коментарі виданню «Експрес» так пояснила цю фотографію:
«Це атака на українську федерацію від конкурентів, які хочуть її очолити. Насправді жодного братання з росіянкою не було.
Ірина Предко була там як приватна особа й поїхала до Белграда власним коштом. Один зі спортсменів, довідавшись, що вона перебуває в ЄС, попросив донести думку українців. Ірина Предко виступила з жорсткою промовою, у якій вимагала дискваліфікації росіян та білорусів.
Те ж фото — випадковість. Українка фотографувалася з генсеком федерації та однією знайомою і до них несподівано приєдналася Аржанова. Зрештою, хочу зазначити, що остання вже 12 років живе в Іспанії, публічно засуджувала вторгнення Росії та навіть закликала відсторонити російських та білоруських спортсменів. А тепер Рада директорів CMАS допустила їх лише тому, що Міжнародний олімпійський комітет ухвалив таке рішення».
Незважаючи на пояснення, незважаючи на те, що ані президента федерації Андрія Ляшенка, ані інших представників федерації там не було, незважаючи на те, що дружина віцепрезидента не має жодного статусу у федерації, Мінспорту взялося за «каральні заходи».
Їхня аргументація: «порушення умов договору про співпрацю».
Зокрема, пункти договору, де «федерація зобовʼязується виконувати вимоги законодавства України й забезпечує таке ж виконання від керівних органів федерації».
Голова Федерації легкої атлетики України, юрист, який представляв Федерацію підводного спорту на засіданні, Євген Пронін у коментарі Tribuna.com заявив, що така фотографія не могла бути достатньою підставою для позбавлення статусу національної:
«Немає у списку підстав для позбавлення статусу національної такої підстави, яку вони зазначили з приводу фотографії, репутаційних втрат і т. д… Це навіть якось соромно обговорювати, тому що немає такої підстави позбавлення статусу національної. Федерація десятиріччями представляла цей вид спорту, десятиріччя мала статус національної, і тут в ручному режимі вона його позбавляється начебто через якусь фотографію…Це втручання держави в автономію громадських організацій та спортивних федерацій».
А ще Пронін додав, що це «скриня Пандори».
«Таким чином, міністерство відкриває «скриню Пандори», і можна відшуковувати інші федерації, де могли бути фотографії з росіянами та білорусами, та позбавляти їх статусу національної. До прикладу, Вадим Гутцайт – є багато фотографій, де він зі [Станіславом] Поздняковим, президентом Олімпійського комітету РФ. Також Гутцайт є членом Виконкому Міжнародної федерації фехтування, де є також фотографії його з росіянами, можливо, з білорусами».
Власне, ось фото Гутцайта та Познякова
Принагідно повернусь ще до кількох цитат з інтерв’ю Михайла Гераскевича.
«У санкційному українському списку сьогодні приблизно 60 російських спортсменів. Але в мене запитання: чому у цьому списку немає полковника російської армії, президента Олімпійського комітету Росії Станіслава Позднякова, який 22 вересня заявив, що для кожного російського спортсмена має бути честю стати на захист Росії?
Можливо відповідь у тому, що він є бізнес-партнером Гутцайта, можливо, тому що вони разом змагалися, здобували медалі (Поздняков і Гутцайт у 1992 році разом стали олімпійським чемпіонами в складі «Об’єднаної команди», до якої увійшли представники колишніх республік СРСР – «Главком») , можливо, тому що пан Гутцайт у 2021 році на Олімпіаді в Токіо обслуговував поєдинки з фехтування, у яких брала участь донька Позднякова».
Щодо Федерації підводного спорту України – тут сумним є той факт, що наші спортсмени у цих видах спорту є доволі успішними.
Достатньо заглянути на сторінку ФПСУ у Facebook.
Зараз же вона опинилася у «підвішеному стані», хоч і планує надалі боротися. І це не єдина федерація, яку відверто атакує Гутцайт.
Є ще гімнастика. І відверта, практично показова спроба розправи над Стеллою Захаровою, яка не соромилась і не соромиться критикувати дії Гутцайта.
Давайте, до речі, тут спробуємо розібратись, а що такого поганого вона взагалі зробила? Стелла Захарова – віце-президентка федерації. Яка, очевидно, в курсі поточних проблем та має право висловлювати власну думку. Хоча б через те, що у нас досі в країні демократія (і Слава Богу).
Вона це зробила на Конгресі НОК. Висловила свою позицію. У відповідь отримала каральні методи у стилі найгірших прикладів радянщини.
По-перше, її позбавили посади віце-президентки. По-друге, заборонили їхати на Європейський конгрес зі спортивної гімнастики, що, відверто кажучи, стало шоком для наших європейських колег. І, очевидно, сильно вдарило по іміджу нашого спорту в цілому.
А ще у відповідь вона та її федерація отримали появу такої собі «Незалежної федерації гімнастики», яку очолив відомий гімнаст та друг Гутцайта Олег Вєрняєв. Зазначимо, що ця «федерація» не має жодної легітимації в спортивному середовищі, оскільки вона не стала частиною визнаної Федерації гімнастики, а це означає, що Вєрняєв та його друг Гутцайт фактично намагаються рейдерськи захопити федерацію гімнастики.
Чим відомий Вєрняєв? О, є кілька епізодів.
В першу чергу, це скандал з вживанням допінгу. У 2021 році його дискваліфікували за вживання заборонений препаратів на чотири роки. Лише в березні 2023 року, після різноманітних апеляцій, йому зменшили строк бану.
Ще одна історія пов’язана з ось цим кадром.
Епізод стався у 2016 році, коли Росія вже вела загарбницьку війну на Донбасі. У той же час Олег Вєрняєв саме таким чином вітав російського гімнаста Давида Бєлявського (в інстаграмі якого ви, до речі, не знайдете жодної згадки про злочини його країни).
Тепер Вєрняєв отримує максимальний карт-бланш від влади (читай – Гутцайта), створює альтернативну (очевидно, щоб підсидіти керівництво основної) федерацію, організовує турніри і, навіть, направляє лист в офіційні органи щодо проведення в Україні ЧС-2025, на що вочевидь не має жодного права, оскільки його «федерація», як вже писалося вище не має жодних повноважень..
Крім того, вже з’явилась інформація, що його кандидатуру вдалося успішно просунути в Комісію атлетів. При тому, якщо заглянути в положення про цю комісію, там можна побачити таку фразу: «члени комісії не повинні мати жодних санкцій, пов’язаних з порушенням Всесвітнього антидопінгового кодексу».
Але, хіба це тебе зупинить, якщо ти дружиш з Гутцайтом? Більше того, перед тобою відкриваються практично всі двері. Навіть, двері Конча-Заспи, куди дуже важко потрапити на тренування в принципі. А Вєрняєв бере і створює саме там власну школу.
А все чому? Далі кілька цитат. Ось, наприклад, його інтерв’ю на «Укрінформі»:
«Зараз потрібно не сваритися та давати комусь оцінку, а працювати на відсторонення росіян і білорусів, щоб мати змогу завойовувати для України медалі».
Чи привітав Гутцайт з поверненням після дискваліфікації?
«Одним із перших. Я сам набрав його запитати про те, що мені було потрібно, і сказав йому про рішення суду. Вважаю, що це правильно: йому потрібно було сказати одному з перших».
Розвал, скандали та «все найкраще – своїм» – проміжний підсумок роботи Гутцайта
Ось власне те, що відбувається прямо зараз у нашому спортивному середовищі. Спортсмени досі не можуть зрозуміти логіку прийняття рішень, особливо в контексті відмови від тих змагань, де є росіяни та білоруси.
Федерація дзюдо відмовляється від поїздки на Чемпіонат світу у Катарі. І Україна стає єдиною країною, яка відмовилась. Дружні нам країни вирішили змагатись – і навряд чи їх можна критикувати за таке рішення, як мінімум, тому що воно було очікуваним.
Ще до цього, у квітні МОК заявляє, що рішення про бойкот шкодитиме насамперед місцевим, українським спортсменам.
“Якщо таке рішення буде імплементовано, воно зашкодить лише українській спортивній спільноті. Та жодним чином не вплине на хід війни, закінчення якої прагне весь світ та яку так рішуче засуджує МОК”, — йшлося у тексті заяви.
Але їх ніхто не послухав.
«Ми дійсно боїмося, що український спорт взагалі зникне, особливо спорт високих досягнень. Деякі спортсмени, які цінують свою працю і працю своїх тренерів, своїх команд, дійсно, можуть піти виступати за інші країни», – говорив Михайло Гераскевич.
Але його ніхто не послухав.
“Бойкот — це повна маячня, тому що від цього український спорт не виграє взагалі. Він тільки програє. Ми можемо втратити не одне покоління українських спортсменів, тому що якщо ми офіційно оголошуємо бойкот, на дві наступні Олімпіади ми 100% не їдемо. Такі правила Міжнародного олімпійського комітету. З 24 лютого 2022 року сотні українських хлопців і дівчат від 12 до 17 років, які займалися спортом, виїхали за кордон. Вони перспективні і вже там починають подаватися на іноземні громадянства. Тобто за 10 років ми побачимо купу спортсменів, які є уродженцями українських міст, мають українські прізвища, але виступають за інші країни. Якщо ми підемо на бойкот і нас дискваліфікують на дві наступні Олімпіади — це означатиме, що в Україні спорт найвищих досягнень буде втрачений», – говорив спортивний коментатор Костянтин Дульцев.
Але його, знову ж таки, ніхто не послухав.
Зате, знаєте, кого послухав Гутцайт? Наприклад, представників федерації бейсболу (дуже розповсюджений у нас вид спорту, о так). Інакше, як пояснити дуже… цікаві цифри фінансування українського спорту у 2023 році, оприлюднені тією ж Трибуною.
Судячи з них, бейсбол цього року отримав майже на мільйон більше державного фінансування, ніж минулого. А брейкінг – майже в два рази більше (1,5 – минулого, 2,98 – цього року).
І таких цікавих випадків, насправді, багато.
Легка атлетика (її очільник, нагадаю, захищав позицію Федерації підводного спорту) – цього року на 20 млн менше, ніж минулого. Спортивна та художня гімнастика (конфлікт з Захаровою, підтримка Вєрняєва, ось це от все) – на 11 та майже 6 млн грн менше, ніж минулого року відповідно.
Бобслей (Гераскевич і його критика) – майже на мільйон менше, ніж минулого року.
Зате, окрім вищезгаданих, м’яко кажучи, не надто популярних видів спорту, у виграші, наприклад, софтбол.
Дивні пріорітети? В умовах повномасштабної війни та кризи із фінансуванням практично будь-якої галузі – однозначно. Чому ці пріорітети є такими? Можемо лише здогадуватись… Ну, ви самі бачите, що сталося з фінансування федерацій, які не є лояльними.
Замість підсумку
Чи було рішення про бойкот змагань колегіальним, про що казав Гутцайт? Ні. Про це заявляють самі спортсмени. Чи є воно конкретним та зрозумілим? Ні, досі мова йде про подвійні стандарти (там не можна взагалі на турнір – а там не можна просто грати з цими командами, як наприклад, у футболі).
Чи дотримується Гутцайт свого слова? Ні. Він досі займає обидві ключові посади в українському спорті, і дуже схоже, що йому це подобається, а чутки про розформування Мінспорту залишились лише чутками.
Чи шкодить рішення про бойкот росіянам? Як показала практика з ЧС з дзюдо – абсолютно ні. Вони змагаються – ми ні.
Чому Гутцайт робить те що робить? Тут причина на поверхні. Він провалив роботу з МОК, не зміг добитися відсторонення російських та білоруських спортсменів. Тому, в істеричній спробі якось прикрити власну помилку – швидко організував наказ, який вже третій місяць деталізують та пояснюють, і він досі не зовсім зрозумілий, перекинув всю відповідальність на федерації, жертвуючи, по суті, майбутнім нашого спорту.
Що з цим всім робити? Висновки робіть самі.
Завершу цитатою Вадима Марковича зразка вересня 2021 року. Тоді повномасштабної війни ще не було, але активна війна на Донбасі йшла вже дуже давно.
«Моє чітке розуміння – спорт поза політикою. Так, ми піднімаємо наш прапор, даємо меседж, що Україна – спортивна країна, що ми розвиваємо спорт.
Звісно, якщо ми воюємо з Російською Федерацією та гинуть хлопці, які захищають нас на Сході країни, треба розуміти серйозну відповідальність, коли ти на змаганнях стоїш поряд із російськими спортсменами. Ми над цим працюємо…».
Воно і видно.
